«Країна штрафів» або «Заборони в Сінгапурі»

Але головне, про що повинен пам'ятати кожен, хто відправляється в цю маленьку острівну країну: заборони в Сінгапурі не просто данина місцевим традиціям і звичаям, як у деяких інших країнах, вони тут спираються на норми законодавства, а воно в Сінгапурі дуже суворе, і покарання – дуже суворі.

Широко практикується смертна кара, не тільки за тяжкі, за європейськими поняттями, злочини (вбивства, згвалтування, викрадення людей), але і за неодноразове злодійство, і особливо за будь-які злочини, пов'язані з наркотиками.

У Сінгапурі законодавчо передбачені та тілесні покарання – удари палицею. Їх можна отримати, наприклад, за пропозицію хабара поліцейському або за азартні ігри (вони в країні повністю заборонені), за вандалізм.

Розміри штрафів навіть за незначні злочини дуже значні: за їзду з не пристебнутим ременем безпеки (у тому числі і в автобусі!) – 500 сінгапурських доларів (близько 12000 рублів), стільки ж – за кинуту з необережності на тротуар папірець. Останнє дуже важливо: чистота в сучасному Сінгапурі зведена в справжній культ.

У числі сінгапурських заборон є й цілком зрозумілі, наприклад, заборона мочитися в ліфтах та інших місцях загального користування, або заборона на куріння в громадських місцях (штраф до 1000 сінгапурських доларів). Але багато сінгапурські «не можна» викликають подив: заборонено спати в метро, їздити в автомобілі одному (після 18 годин), їсти і пити в громадському транспорті. Повністю заборонена риболовля.

Напевно, ці заборони все ж мають якесь розумне пояснення, ясна місцевим жителям. Як, наприклад, логіка повної заборони жувальної гумки. Цей продукт заборонено ввозити і продавати, а придбати спеціальну жувальну гумку з лікувальною метою можна тільки в аптеці за рецептом лікаря. Сінгапурські влади пояснюють цей тотальну заборону турботою про чистоту на міських вулицях і в громадських місцях. Є і більш конкретний аргумент: в сінгапурському метрополітені траплялися збої в русі поїздів з-за того, що використана жувальна гумка застрявала в створі вагонних дверей.

Однак не варто, вирушаючи в Сінгапур, особливо тривожитися з приводу численних заборон і обмежень, що діють у цій країні. До честі місцевої влади, відповідної інформації всюди – предостатньо, вона зазвичай представлена у вигляді попереджувальних картинок, логотипів і написів англійською та китайською мовою.

Наприклад, у тих місцях, де заборонено ходити босоніж (є і така заборона), і в місцях, де заборонено ходити взутим (в мечетях, буддійських храмах) обов'язково вивішуються відповідні плакати, із простими й зрозумілими малюнками, схожими на споживчі інструкції.

Трохи пильності та поваги до місцевих законів – і ніякі заборони не завадять побачити Сінгапур в усій його своєрідності й пишноті!